1. П.І.Б. - Яловко Володимир Сергійович.
2. Дата народження - 02.06.1977.
3. Освіта - вища, Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича.
4. Спеціальність - Всесвітня історія, історик, викладач.
5. Місце роботи - Чагорська ЗОШ І-ІІІ ступенів.
6. Стаж - 15 років.
7. Кваліфікаційна категорія - вища.
8. Звання - "Старший вчитель".
9. Військове звання - сержант.
10. Педагогічне кредо - "Все, що знаходиться у взаємному зв'язку, повинне викладатися в такому ж зв'язку" - Ян-Амос Коменський.
11. Які предмети викладаю - історія, "Захист Вітчизни", "Людина і світ", факультативи.
12. Хобі - рок-музика у всіх її проявах; археологія; краєзнавство.
Власний особистісний і педагогічний портрет
Остап Вишня у гуморесці "Моя автобіографія" писав: "Що проста людина? Живе собі, поживе собі, помре собі. А письменник - ні. Про письменника подай, обов'язково подай: що впливало на його світогляд, що його оточувало... Бо письменники так, спроста, не бувають".
Візьму на себе сміливість: і вчителями так просто не стають. Де ж те джерельце моєї вчительської долі? На Глибоччині... Де й народився, а сталася ця подія 2 червня 1977 року. Тут пройшло соє дитинство.
Я зрозумів, що стану вчителем, навчаючись у Глибоцькому ліцеї, коли мені любов до предметів суспільно-гуманітарного циклу прищепив наш вчитель історії В.Г.Швець. Я намагався брати приклад з нього, оскільки це була людина віддана своєму предмету і надзвичайно цікаво його викладала. У старших класах я ні на мить не замислився над тим, ким хочу стати. Вирішив продовжити вчительську династію, оскільки батьки також були вчителями.
Питання, куди вступати, навіть не стояло. Звичайно, Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, історичний факультет. Час був досить складний: історична наука набирали обертів. Тому вирішив: стану саме вчителем історії, бо зростав з Україною в серці.
Працювати мені дуже подобається, оскільки я люблю дітей. А, як відомо, діти - це "глина", з якої можна "зліпити" особистість.
Вперше почав викладати в Чагорській ЗОШ, коли прийшов сюди працювати у 2000 році. Саме тут почав формуватися як вчитель.
Себе я вважаю людиною наполегливою, відповідальною, творчою. У своїй педагогічній діяльності здійснюю раціональний вибір змісту, методів та засобів навчання. Працюю над формуванням різних способів розумової діяльності учнів, розвиваю в них образне, логічне, абстрактне та конкретне мислення. За допомогою різних інноваційних методів намагаюся розвивати творчі здібності учнів. завжди намагаюся бути проінформованим про інновації в методиці викладання предмету. Здійснюю індивідуальний підхід до кожного учня. Своєю мето вбачаю виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентноспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.
Сприяю розвитку творчої самостійної думки учнівської особистості, вчу робити власні висновки, дослідження і узагальнення. В кожній дитині ціную особистісні якості природного характеру, прислуховуюсь до чуттєвих вмінь дітей, вчу аналізувати різноманітні ситуації, бо саме власна думка є для мене неоціненним скарбом позиції громадянина.
Відносини "вчитель-учень", на мою думку, треба будувати так, щоб це дозволяло вчити всіх і дати кожному впевненість в тому, що він досягне успіху. Успіх надихає учня, а удача надихає вчителя.
Розуміти дітей - означає володіти найвищою майстерністюїхнього виховання. Хто виховує хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що кожна дитина, кожен учень - це Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне - створити в людині Людину.
А використання інформаційно-комунікативних технологій, елементів розвивального, проблемного, випереджаючого навчання, на мою думку, сприяють високому рівню знань навчального та соціального характеру.
Впевнений, що вчити і виховувати може лише той, хто сам наполегливо вчиться. Вчителю просто необхідно багато вчитися, не боятись ламати стереотипи, опановувати нові технології. Щодень іти далі, пізнавати нове. І ніколт не можна зупинятися на досягнутому, тому, що запізнишся. Твердо переконаний, що інтерес до вчителя та його предмету зникає тоді, коли його самого престає цікавити те, чому він вчить.
Мені неймовірно пощастило, адже працюю з однодумцями, надійними друзями й колегами, із якими ми разом не лише на роботі, але й в спортивній залі, у туристичному поході, під час шкільних свят. Усе це захоплює і згуртовує нас. У моєму житті є місце і для віршів та пісень під гітару, і для нових публікацій. Навчаючи учнів, ми вчимося й самі. Це одна з формул успіху педагогічного колективу нашого навчального закладу і мого особисто.
Учитель - це покликання, учительство - це служіння, а не робота.